Безвідмовність: чому вона шкідлива та як зупинитись
Безвідмовні люди, або люди, які догоджають іншим — це люди, які відчувають сильне бажання догодити іншим, навіть якщо це шкодить їм самим. Вони можуть вважати, що їх бажання та потреби не мають значення, та змінювати свою особистість в оточенні інших людей, підлаштовуватись під них.
В англійській мові є такий термін: “People pleaser“, аналог українською — безвідмовні люди. Це не медичний діагноз і не риса особистості. Це неформальне поняття, яке використовують для опису різних моделей поведінки, наприклад, згоди виконувати доручення, на які людина не має часу, або коли людина погоджується на те, чого не хоче. Загалом це опис людини, яка постійно прагне би догодити іншим, часто жертвуючи при цьому своїми власними бажаннями або потребами.
Така поведінка не має нічого спільного з добротою, щедрістю чи альтруїзмом. У той час як люди можуть робити зважений і усвідомлений вибір, щоб надати послугу іншим, безвідмовний людині просто важко сказати “ні”. Вона може погоджуватися на те, чого не хоче чи не може зробити.
Як характеризується безвідмовність та бажання догоджати іншим?
Більшість людей хочуть відчувати, що їх люблять і цінують, особливо у близьких стосунках. Це нормально, оскільки люди – соціальні істоти і хочуть бути прийняті іншимм. У результаті багато людей час від часу адаптують свою поведінку, щоб покращити соціальні взаємодії.
Альтруїзм, чи бажання допомагати іншим, — ще одна спільна риса людей. Іноді вона може включати елемент самопожертви, наприклад коли люди віддають гроші, час або енергію на якусь справу, нічого не отримуючи взамін (волонтерство).
Альтруїзм від безвідмовності відрізняється тим, що останню важко зупинити. Людина з сильним прагненням догоджати може вважати, що їй необхідно бути такою, якою її хочуть бачити інші. Вона може приховувати, що відчуває насправді, чи погоджуватися занадто багато з чим.
Догодивши комусь людина може відчути тимчасове задоволення, але це відчуття не триватиме довго. Щоб відчути себе потрібним чи коханим, їй може знадобитися продовжувати робити щось для інших. Зрештою, це шкодить їм самим, оскільки в них залишається менше ресурсів, щоб подбати про себе.
Ознаки безвідмовності
Бажання догодити людям може виявлятися по-різному. Таким людям характерно:
- важко відмовляти у проханнях;
- регулярно погоджуватись на додаткову роботу, навіть якщо не має часу;
- часто брати на себе надмірні зобов’язання щодо виконання планів, обов’язків чи проектів;
- не відстоювати свої потреби, наприклад, говорити, що все гаразд, коли це не так;
- уникати конфліктів чи навіть висловлювань своєї чесної думки;
- погоджуватися з тим, що не влаштовує, щоби не створювати напружених ситуацій.
Людина з такими нахилами може також відчувати:
- тиск, що змушує бути дружнім, милим або веселим у будь-який час;
- занепокоєння щодо створення проблем чи відстоювання своїх інтересів;
- стрес через взяті зобов’язання;
- засмучення через те, що завжди бракує часу на себе;
- що їх власні бажання чи потреби не мають значення порівняно з іншими;
- що люди використовують їх у своїх інтересах.
Причини безвідмовності
Безвідмовність — це скоріше соціальний ярлик, ніж діагноз. Тому люди визначають її по-різному. Така поведінка може формуватись під впливом різних факторів:
- Низька самооцінка. Люди з комплексом меншовартості, можуть вважати свої потреби неважливими. Вони можуть менше відстоювати свої інтереси чи гірше розуміти, чого хочуть. Вони також можуть відчувати, що їхнє життя нічого не варте, якщо вони не можуть допомогти іншим.
- Тривога. Деякі люди можуть намагатися догодити іншим, тому що відчувають тривогу з приводу того, що вони не будуть сприйняті суспільством, будуть знехтувані або на них образяться. Наприклад, людині із соціальною тривожністю може здаватися, що вона повинна робити все, що хочуть її друзі, щоб сподобатися їм. Це може бути своєрідна спроба контролювати сприйняття інших людей.
- Уникнення конфліктів. Люди, які бояться конфліктів або вважають, що мають їх уникати, можуть догоджати іншим, щоб в такий спосіб запобігти розбіжностям.
- Культура сім’ї, суспільства або країни може вплинути на те, як людина ставиться до своїх обов’язків по відношенню до інших і до самої себе. Декому з дитинства кажуть, що повна самовідданість — це чеснота або що потреби колективу важливіші за індивідуальні, наприклад.
- Нерівність. Деякі форми нерівності можуть зміцнити ідею у тому, що одні люди мають піклуватися про інших. Наприклад, доброзичливий сексизм пропагує ідею про те, що жінки від природи більш ніжні та турботливі, ніж чоловіки. Укорінення цих ідей змушує жінок, які перебувають у гетеросексуальних відносинах, вважати, що вони мають ставити свого партнера на перше місце.
- Розлади особистості — це тривалі психічні захворювання, деякі з яких можуть призводити до безвідмовної поведінки. Наприклад, при залежному розладі особистості (ЗРЛ) людина почувається повністю залежною від інших у плані допомоги та схвалення у багатьох сферах життя. Тоді для прийняття простих рішень, таких як вибір одягу, їй може знадобитися думка інших людей.
- Травми. Нові дослідження показують, що боротьба, втеча або завмирання — це не єдині реакції на травмуючі події, такі як жорстоке поводження чи насилля. Деякі люди також можуть застосовувати крайню форму догоджання, погоджуватись на все. Це означає, що вони намагаються домогтися розташування та захоплення тих, кого вони бояться — і це спосіб виживання.
Ризики для психіки, пов’язані з безвідмовністю та бажанням догоджати іншим
Безвідмовність може завдати шкоди як самим людям, так і їхньому оточенню. Людина, якій притаманна така форма поведінки, часто відчуває:
- Стрес. Він виникає, коли людина відчуває, що в неї не вистачає ресурсів, щоб впоратися з чимось. Часті перевантаження, велика завантаженість або довгий список справ через безвідмовність можуть призвести до такого відчуття. Відмова від власного я, ігнорування своїх справжніх бажань та потреб також можуть викликати у людини стрес чи тривогу.
- Втому. Брати на себе занадто багато або постійно створювати більш життєрадісну атмосферу в оточенні інших людей — важко. Це може призвести до розумової чи фізичної втоми, і як наслідок до вигорання та депресії.
- Нехтування. Якщо в людини мало часу або сил на себе, вона може нехтувати аспектами догляду за собою. Це може стосуватися особистої гігієни, зовнішнього вигляду, психічного чи фізичного здоров’я, кар’єри. Але страждають вони насамперед через те, що у них залишається менше сил на допомогу іншим.
- Образу. Люди, які вважають, що вони не мають іншого вибору, окрім як догодити іншим, можуть почати обурюватися своєю роллю, відчувати гнів чи розчарування. Це може проявлятись у вигляді пасивної агресії, коли людина побічно виражає свій гнів, наприклад, за допомогою жартів чи сарказму.
- Проблеми у відносинах. Коли людина нещаслива, це може вплинути на її відносини. Наприклад, людина може відчувати, що її партнер користується її готовністю допомогти, що призводить до конфліктів.
- Втрата самосвідомості. Люди, які багато думають про те, як догодити іншим, можуть втратити розуміння, чого вони хочуть і що відчувають, вони гірше усвідомлюють свої потреби чи те, хто вони є.
Як перестати догоджати іншим
При залежному розладі особистості або інших психічних захворюваннях людині може знадобитися професійне лікування, щоб досягти прогресу.
Решті можуть допомогти деякі короткострокові тактики:
- Не беріться за все відразу. Спробуйте взяти на себе зобов’язання задовольняти по одній потребі за раз. Наприклад, ставте собі за мету робити невеликі перерви між зустрічами, залишайте час на відпочинок.
- Коли хтось звертається з проханням, спробуйте не відповідати одразу, а взяти час на подумати.
- Встановлюйте часові обмеження. Погоджуючись на щось, обговорюйте часові рамки або терміни, а не чекайте, доки хтось інший встановить графік для вас.
- Виділіть протягом дня час на себе, який не повинен бути зайнятий чужими проханнями або планами. Заплануйте цей час подумки або використовуйте програму-календар, щоб автоматично відмовлятися від нових завдань на цей час.
- Тренуйтесь казати “НІ”. У багатьох ситуаціях є тактовні способи сказати “ні”, що викликають співчуття. Програвайте ці способи у себе в голові перед розмовою із людиною або на сесії із вашим психологом.
Позбутися звички догоджати людям може бути непросто навіть психічно здоровим людям. Зробити це можна за допомогою психотерапевта або коуча. Фахівець може допомогти людині:
- визначити її моделі поведінки;
- усвідомити їх вплив;
- відчути сили змінити ситуацію;
- дізнатися про свої цінності та про те, кому насправді хочеться приділяти свій час;
- дізнатися про здорові кордони;
- встановити кордони у відносинах із сім’єю, друзями чи колегами.
Коли звертатись за допомогою
Людина може звернутися за допомогою до психотерапевта у будь-який час, незалежно від того, чи підозрює вона, що має психічне захворювання, чи просто відчуває себе нещасною. В деяких випадках звернення за допомогою є єдиним виходом, наприклад, якщо:
- безвідмовність та бажання догоджати людям заважає роботі чи відносинам;
- людина відчуває, що не може подбати про себе;
- людина занадто переймається про те, що думають інші;
- у минулому була травма, яка призвела до такої поведінки.
Бажання догодити іншим — звичайне соціальне явище, і в невеликих кількостях воно не викликає занепокоєння. Однак якщо людині важко відмовляти іншим і вона постійно ставить власні потреби на другий план, вона може відчути, що її поведінка описується терміном “People pleaser”. Хронічна безвідмовність в такому випадку може вплинути на відносини та самовідчуття людини. І може мати парадоксальний ефект: людині стає важче допомагати іншим, тому що вона має все менше часу і сил.
Змінити поведінку, пов’язану з догодженням людям, можна, хоча на це потрібен певний час. Правильне поєднання терапії та стратегій здорових відносин може допомогти, звертайтесь structura.psy@gmail.com