Комплексний посттравматичний стресовий розлад: симптоми, причини та лікування КПТСР

Комплексний посттравматичний стресовий розлад, або КПТСР, може виникнути після тривалого чи повторюваного травматичного досвіду. Людина може роками жити в небезпечному середовищі, переживати насильство, війну, окупацію, полон або інші обставини, з яких було складно чи неможливо вийти.

КПТСР може проявлятися тривогою, флешбеками, емоційним онімінням, труднощами у стосунках, сильним соромом або відчуттям, що з вами «щось не так».

Ці реакції можуть бути наслідком того, як психіка пристосовувалася до тривалої небезпеки.

КПТСР опрацьовується за допомогою травмофокусованої психотерапії. У Центрі психотерапії «Структура» ми застосовуємо поєднання наративно-експозиційної терапії та EMDR з урахуванням стану, потреб і готовності людини. EMDR та інші травмофокусовані методи входять до рекомендованих підходів у лікуванні посттравматичних розладів. (ptsd.va.gov)

Що таке КПТСР

Комплексний посттравматичний стресовий розлад — психічний стан, пов’язаний із переживанням тривалих, повторюваних або численних травматичних подій.

Найчастіше КПТСР може розвиватися після:

• фізичного, психологічного або сексуального насильства;
• тривалого насильства в дитинстві;
• домашнього насильства;
• участі в бойових діях;
• життя в умовах війни або окупації;
• полону, катувань або торгівлі людьми;
• тривалого перебування в ситуації, де людина не могла захиститися чи залишити небезпечне середовище.

Травматичний досвід може складатися з багатьох подій. У деяких випадках КПТСР формується в середовищі, де загроза, приниження, контроль або непередбачуваність повторювалися протягом місяців чи років.

У Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду КПТСР виділений як окремий розлад. Він охоплює основні прояви ПТСР, а також стійкі труднощі з регуляцією емоцій, самосприйняттям і стосунками. (World Health Organization)

Основні симптоми КПТСР

Прояви КПТСР можуть стосуватися спогадів про травму, емоційного стану, відчуття безпеки, сприйняття себе та взаємодії з іншими людьми.

Повторне переживання травматичних подій

Людина може відчувати:

• нав’язливі спогади;
• флешбеки — відчуття, ніби травматична подія відбувається знову;
• нічні жахіття;
• сильні емоційні або тілесні реакції на нагадування про пережите.

Тригером може стати звук, запах, слово, місце, інтонація голосу або ситуація, яка частково нагадує попередній травматичний досвід.

Уникання

Людина може уникати:

• місць і людей, пов’язаних із травмою;
• розмов про пережите;
• певних емоцій або спогадів;
• близьких стосунків;
• ситуацій, у яких почувається вразливою.

Уникання може тимчасово знижувати напруження. З часом воно здатне обмежувати повсякденне життя, посилювати ізоляцію та підтримувати симптоми.

Постійне відчуття небезпеки

Навіть у відносно безпечних умовах нервова система може продовжувати реагувати так, ніби загроза залишається поруч.

Можливі прояви:

• гіперпильність;
• тривожність;
• дратівливість;
• проблеми зі сном;
• труднощі з концентрацією;
• різка реакція на звуки або несподівані рухи;
• постійна потреба контролювати ситуацію;
• складнощі з розслабленням.

Труднощі з емоційною регуляцією

Людині може бути складно розпізнавати, витримувати й регулювати власні емоції.

Серед можливих проявів:

• сильні перепади настрою;
• спалахи гніву;
• імпульсивні реакції;
• тривале відчуття пригніченості;
• емоційне оніміння;
• відчуття внутрішньої порожнечі;
• труднощі із заспокоєнням після конфлікту або тригера.

Негативне сприйняття себе

Тривалий травматичний досвід може впливати на ставлення людини до себе.

Вона може відчувати:

• глибокий сором;
• провину за те, що сталося;
• власну нікчемність;
• недовіру до своїх рішень;
• безпорадність;
• труднощі з розумінням власних потреб;
• переконання, що з нею щось негаразд.

Труднощі у стосунках

Люди з КПТСР можуть прагнути близькості й водночас відчувати страх перед нею.

Це може проявлятися через:

• труднощі з довірою;
• страх бути покинутими;
• надмірний контроль у стосунках;
• уникання емоційної близькості;
• схильність ставити потреби інших вище за власні;
• повторення нестабільних або болісних моделей взаємодії;
• відчуття самотності поруч із близькими людьми.

Для КПТСР характерне поєднання симптомів ПТСР із порушеннями емоційної регуляції, негативним сприйняттям себе та складнощами у стосунках. Наявність окремих симптомів ще не визначає діагноз — для оцінки враховують їхню тривалість, вираженість і вплив на життя. (Iris)

Чим КПТСР відрізняється від ПТСР

ПТСР і КПТСР мають спільні прояви:

• флешбеки;
• нічні жахіття;
• уникання нагадувань про травму;
• постійне відчуття загрози;
• підвищене напруження;
• труднощі зі сном і концентрацією.

Основна відмінність полягає у ширшому впливі КПТСР на емоційну регуляцію, самосприйняття та здатність будувати й підтримувати близькі стосунки.

ПТСР і КПТСР складно надійно розрізнити за онлайн-тестом або списком симптомів. Професійна оцінка допомагає врахувати історію стану, характер пережитого досвіду та вплив симптомів на повсякденне життя.

Чим КПТСР відрізняється від межового розладу особистості

КПТСР і межовий розлад особистості можуть мати схожі прояви:

• емоційну нестабільність;
• імпульсивну поведінку;
• відчуття внутрішньої порожнечі;
• негативне ставлення до себе;
• складнощі з довірою;
• нестабільні стосунки.

Для КПТСР характерний зв’язок із тривалим або повторюваним травматичним досвідом. При межовому розладі особистості травма може бути частиною історії людини, однак діагностична оцінка враховує ширший комплекс симптомів і моделей поведінки.

Окремі прояви КПТСР також можуть перетинатися з депресивними, тривожними та дисоціативними розладами. Під час професійної оцінки фахівець аналізує сукупність симптомів, їхній розвиток і вплив на різні сфери життя.

Чи є КПТСР офіційним діагнозом

Комплексний посттравматичний стресовий розлад включений до Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду під кодом 6B41. У 2024 році Всесвітня організація охорони здоров’я також опублікувала клінічні описи та діагностичні вимоги для КПТСР. (World Health Organization)

У Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів DSM-5 КПТСР не виділений як окремий діагноз. Через відмінності між класифікаціями фахівці можуть використовувати різні формулювання.

В українській системі охорони здоров’я також можуть застосовуватися різні діагностичні підходи. Людині можуть встановити ПТСР, депресивний, тривожний або інший розлад, навіть якщо частина симптомів відповідає КПТСР.

Назва діагнозу має значення для професійної оцінки, а допомога не повинна залежати лише від формулювання. Важливо працювати з конкретними симптомами та їхнім впливом на повсякденне життя.

Як діагностують КПТСР

Окремого лабораторного аналізу, МРТ або іншого інструментального дослідження для підтвердження КПТСР немає.

Оцінка стану відбувається під час клінічної бесіди. Спеціаліст може запитувати про:

• симптоми та їхню інтенсивність;
• тривалість стану;
• сон, настрій і рівень тривоги;
• емоційні й тілесні реакції;
• стосунки та повсякденне функціонування;
• медичну й психіатричну історію;
• пережитий травматичний досвід у межах готовності людини говорити про нього.

Фахівець також оцінює, чи можуть симптоми бути пов’язані з ПТСР, депресією, тривожним, дисоціативним або іншим розладом.

Попередню психологічну оцінку може провести психолог або психотерапевт. Медичний діагноз і медикаментозне лікування належать до компетенції лікаря-психіатра.

Як травматичний досвід впливає на психіку й тіло

Тривале перебування в небезпеці може підтримувати постійну мобілізацію нервової системи. Організм продовжує відстежувати можливі загрози навіть після зміни зовнішніх обставин.

Людина може:

• швидко виснажуватися;
• мати труднощі зі сном;
• постійно відчувати напруження;
• різко реагувати на несподівані подразники;
• завмирати під час конфлікту;
• відчувати відстороненість від тіла або емоцій;
• мати труднощі з пам’яттю та концентрацією.

Дослідження травматичного стресу вивчають особливості роботи систем мозку, пов’язаних із реакціями на небезпеку, пам’яттю, концентрацією та емоційною саморегуляцією. Поступове відновлення відчуття безпеки й опрацювання травматичних спогадів допомагають формувати нові способи реагування.

Лікування КПТСР

Основним методом допомоги при КПТСР є травмофокусована психотерапія.

Терапевтична робота може допомагати:

• розуміти власні реакції;
• поступово відновлювати відчуття безпеки;
• регулювати сильні емоції;
• зменшувати вплив тригерів;
• опрацьовувати сором і провину;
• відновлювати самооцінку;
• формувати безпечніші моделі стосунків;
• інтегрувати травматичні спогади в цілісну історію життя.

Початок роботи визначається актуальним станом людини. Терапевт оцінює здатність витримувати емоційне навантаження, навички саморегуляції та наявність достатньої безпеки в теперішньому.

Міжнародні рекомендації відносять EMDR і травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію до рекомендованих методів лікування ПТСР. Наративно-експозиційна терапія застосовується при множинному та комплексному травматичному досвіді. (ptsd.va.gov)

Наративно-експозиційна терапія

Наративно-експозиційна терапія, або NET, допомагає людині поступово вибудовувати цілісну історію свого життя, розміщуючи травматичні події в контексті часу та інших життєвих переживань.

При КПТСР травматичні спогади можуть сприйматися як фрагментарні, хаотичні або такі, що продовжують відбуватися в теперішньому. Під час NET людина разом із терапевтом працює над послідовним автобіографічним наративом.

Робота може допомагати:

• краще розрізняти минулу подію й теперішню реальність;
• впорядковувати фрагментовані спогади;
• зменшувати інтенсивність реакцій на нагадування;
• повертати відчуття цілісності власної історії;
• інтегрувати травматичний досвід без заперечення інших частин життя.

NET розроблена для людей, які пережили множинні або повторювані травматичні події, та застосовується при складному травматичному досвіді. (American Psychological Association)

EMDR

EMDR — метод психотерапії, під час якого опрацювання травматичних спогадів поєднується з двосторонньою стимуляцією. Для цього можуть використовуватися рухи очей, звуки або почергові дотики.

Під час сесії людина утримує в увазі окремі елементи травматичного спогаду, а терапевт супроводжує процес відповідно до протоколу EMDR.

Метод може сприяти:

• зменшенню емоційної інтенсивності спогадів;
• послабленню тілесних реакцій на тригери;
• зміні пов’язаних із травмою переконань;
• відновленню відчуття контролю;
• інтеграції досвіду в автобіографічну пам’ять.

Національний центр ПТСР Міністерства у справах ветеранів США відносить EMDR до травмофокусованих методів із вагомою доказовою базою. (ptsd.va.gov)

Поєднання NET та EMDR

У Центрі психотерапії «Структура» ми використовуємо поєднання наративно-експозиційної терапії та EMDR.

NET допомагає формувати послідовну історію життя й розміщувати травматичні події в часовому контексті. EMDR застосовується для цільового опрацювання спогадів, образів, тілесних реакцій і негативних переконань, які зберігають високу емоційну інтенсивність.

Послідовність і співвідношення методів визначаються індивідуально. Терапевт враховує:

• особливості травматичного досвіду;
• актуальні симптоми;
• рівень емоційної стабільності;
• наявність дисоціативних проявів;
• здатність людини повертатися до рівноваги;
• цілі терапії;
• темп, у якому людина готова працювати.

Чи застосовують медикаменти

Спеціальних медикаментів, призначених виключно для лікування КПТСР, немає.

Психіатр може призначити препарати для полегшення окремих симптомів або супутніх станів, зокрема:

• депресивних проявів;
• сильної тривоги;
• панічних реакцій;
• порушень сну;
• інших психічних розладів.

Медикаментозна підтримка може бути частиною комплексного плану допомоги. Рішення про призначення препаратів приймає лікар після індивідуальної оцінки стану.

Скільки триває терапія КПТСР

Універсального терміну терапії немає. Тривалість роботи залежить від характеру травматичного досвіду, інтенсивності симптомів, актуального стану людини, наявності підтримки та поставлених терапевтичних цілей.

У Центрі психотерапії «Структура» ми спираємося на дослідження нідерландських колег із центру ARQ та власні статистичні дані. За результатами нашої практики, після 10–14 сесій, у яких поєднуються наративно-експозиційна терапія та EMDR, клієнти часто відзначають суттєве полегшення.

Серед змін клієнти можуть помічати:

• зниження інтенсивності тривоги;
• зменшення частоти або сили флешбеків;
• послаблення емоційного й тілесного напруження;
• покращення сну;
• зростання здатності регулювати емоції;
• відчуття більшого контролю над своїм станом;
• покращення загального самопочуття.

Показник 10–14 сесій описує результати, які спостерігає команда Центру, а не гарантований термін лікування для кожної людини. Потреба в подальшій терапії визначається індивідуально відповідно до динаміки стану, глибини травматичного досвіду та цілей клієнта.

Нідерландський центр ARQ використовує серед основних підходів для лікування психотравми поєднання EMDR та NET. (arq.org)

Як проходить терапія в Центрі психотерапії «Структура»

Робота починається з первинної консультації.

Ви можете прийти з конкретним запитом або розповісти лише про те, що турбує зараз: тривогу, виснаження, проблеми зі сном, стосунками, флешбеки, емоційне оніміння чи відчуття внутрішньої порожнечі.

Під час перших зустрічей спеціаліст:

1. Знайомиться з вашим запитом.
2. Уточнює, як симптоми впливають на повсякденне життя.
3. Оцінює актуальний стан і потреби.
4. Допомагає визначити цілі терапії.
5. Пропонує відповідний формат роботи.
6. Узгоджує з вами темп і послідовність наступних кроків.

Детальне обговорення травматичних подій відбувається з урахуванням вашого стану та готовності. Швидкість і глибина роботи узгоджуються з вами.

За наявності показань терапевт може рекомендувати консультацію психіатра. Залучення лікаря обговорюється з клієнтом окремо.

Записатися на консультацію

З яким досвідом можна звернутися

У Центрі психотерапії «Структура» працюють із людьми, які пережили:

• дитячі травми;
• психологічне, фізичне або сексуальне насильство;
• домашнє насильство;
• бойові дії;
• життя в умовах війни чи окупації;
• полон або втрату свободи;
• вимушену еміграцію;
• втрату близьких;
• тривалу ізоляцію;
• професійне вигорання на тлі травматичного досвіду.

Для звернення достатньо помічати, що певні симптоми, реакції або повторювані моделі поведінки погіршують якість життя.

Як підтримати себе поза терапією

Самодопомога може доповнювати професійну підтримку та допомагати нервовій системі поступово повертатися до стабільнішого стану.

Підтримуйте передбачуваний ритм

За можливості дотримуйтеся відносно стабільного часу сну, приймання їжі, роботи й відпочинку.

Передбачуваність створює для нервової системи додаткові сигнали безпеки та знижує загальне навантаження.

Додавайте помірну фізичну активність

Прогулянки, розтяжка, йога або інший комфортний рух можуть допомагати знижувати напруження.

Обирайте навантаження відповідно до свого фізичного стану. Після активності має залишатися відчуття помірного полегшення, а не значного виснаження.

Ставте реалістичні цілі

У періоди загострення навіть одна завершена справа може бути достатнім результатом.

Невеликі досяжні цілі допомагають поступово відновлювати відчуття контролю та передбачуваності.

Звертайте увагу на тригери

Спробуйте помічати:

• що відбувалося перед погіршенням стану;
• які думки з’явилися;
• як відреагувало тіло;
• які емоції виникли;
• що допомогло повернутися до теперішнього.

Такі спостереження допомагають краще розуміти власні реакції та підбирати способи саморегуляції.

Підтримуйте контакт із безпечними людьми

Важливим ресурсом може бути хоча б одна людина, поруч із якою ви почуваєтеся прийнятими та можете говорити про свій стан без страху осуду.

Підтримка може включати розмову, спільну прогулянку, допомогу з повсякденними справами або спокійну присутність поруч.

Ставтеся до себе зі співчуттям

Самокритика та вимога «просто відпустити минуле» часто посилюють сором і внутрішнє напруження.

Багато реакцій, які сьогодні ускладнюють життя, могли сформуватися як способи виживання в небезпечних умовах. У терапії людина поступово розширює набір реакцій і вчиться обирати способи поведінки, які краще відповідають теперішнім обставинам.

Співчутливе ставлення до себе може починатися з простого визнання: зараз мені складно, і мій стан заслуговує на увагу та підтримку.

Коли варто звернутися по допомогу

Звернення до спеціаліста варто розглянути, якщо ви:

• • часто відчуваєте тривогу, пригніченість або внутрішнє напруження;
  • маєте флешбеки, нічні жахіття чи нав’язливі спогади;
  • уникаєте людей, місць або ситуацій, які нагадують про пережите;
  • періодично емоційно «вимикаєтеся»;
  • не можете розслабитися навіть у безпечному середовищі;
  • маєте тривалі труднощі зі сном і концентрацією;
  • постійно очікуєте зради або небезпеки;
  • надмірно контролюєте себе чи інших;
  • повторюєте болісні моделі стосунків;
  • відчуваєте сильний сором, провину або нікчемність;
  • помічаєте вплив симптомів на роботу, навчання, відпочинок чи близькі стосунки.

Навіть без чіткого розуміння причин свого стану можна розпочати з консультації та професійної оцінки.

Що буде після запису

Після того як ви залишите заявку, представник Центру допоможе організувати консультацію та підібрати спеціаліста відповідно до вашого запиту.

Перед першою зустріччю достатньо коротко описати, що вас турбує. Метод терапії та подальший план роботи визначаються разом зі спеціалістом після знайомства й оцінки стану.

На консультацію можна прийти з плутаниною, тривогою, мовчанням або емоціями, яким поки складно дати назву.

Перший крок може полягати у знайомстві зі спеціалістом, обговоренні актуального стану та оцінці того, наскільки безпечно й комфортно ви почуваєтеся в цьому контакті.

Зцілення має свою структуру

Травматичний досвід може впливати на багато сфер життя. Послідовна психотерапія допомагає поступово послаблювати його вплив, відновлювати відчуття безпеки та формувати більш стабільне ставлення до себе й інших людей.

Перший крок може починатися із запиту на консультацію.

Записатися на консультацію

Матеріал має інформаційний характер і не замінює індивідуальної консультації, професійної діагностики чи медичної допомоги. 

Джерела

1. Всесвітня організація охорони здоров’я. Клінічні описи та діагностичні вимоги МКХ-11 для психічних, поведінкових і нейророзвиткових розладів. Документ містить діагностичні вимоги для комплексного посттравматичного стресового розладу. (Iris)
2. Всесвітня організація охорони здоров’я. Інформація про нові діагностичні категорії МКХ-11, включно з КПТСР. (World Health Organization)
3. National Center for PTSD, U.S. Department of Veterans Affairs. Огляд психотерапевтичних методів лікування ПТСР та доказової бази EMDR і травмофокусованих підходів. (ptsd.va.gov)
4. National Institute for Health and Care Excellence — NICE. Рекомендації щодо оцінки та лікування ПТСР у дорослих, дітей і підлітків. (NICE)
5. American Psychological Association. Опис наративно-експозиційної терапії як методу роботи з травматичними розладами, зокрема після множинного та комплексного травматичного досвіду. (American Psychological Association)

Авторки матеріалу Тетяна Назаренко, Ганна Тропотяга